Сторінка:А. Богданов. Червона зоря. 1922.pdf/120

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

і я думаю, що вона мав рацію. А хиба ваша віра в неї захиталась?

— Навіщо вона все це ховала од мене? Де тут її віра? Я не можу зрозуміти її.

— Чому вона так поводилась — я цього не знаю. Але я знаю, що для цього вона мусила мати мотиви поважні й гарні, а не дріб'язкові. Можливо, що вам пояснить їх цей лист. Вона лишила його мені для вас на випадок як раз саме такої розмови, що оце ми з вами мали.

Листа було написано на моїй рідній мові, котрої так добре вивчилась моя Нетті. Ось що я там прочитав:

«Мій Ленні! Я ніколи не говорила з тобою про мої старі особисті звязки. Але не тому це було, що я хотіла ховатись од тебе з чим-будь з мого життя. Я глибоко довіряю твоїй світлій голові і твому шляхетному серцю; я певна, що які б не були чужі й незвичні для тебе де-які з наших життєвих відносин, ти насамкінець завжди зумієш добре зрозуміти і щиро їх оцінити.

«Та мені страшно було одного… Після хороби ти швидко набував сил для роботи, але та душевна рівновага, від котрої кожної хвилини і поруч усякого вражіння залежить панування над собою в словах і вчинках, — вернулась до тебе ще не зовсім. Коли б під впливом моменту і первісткових сил минулого, що завжди приховані в глибу людської душі, ти хоч на хвилину виявив би до мене, як до жінки, те негарне відношення, що виросло у вас із насильства й рабства, і тепер панує по всьому вашому старому світі, — ти б ніколи не подарував би собі цього. Так, любий мій, я знаю, ти суворий, часто навіть невблаганно жорстокий до самого себе, — ти надбав цієї вдачі з вашої суворої школи, вічної боротьби земного світу; і одна хвилина негарного, хоробливого пориву назавжди лишилась би темною плямою на нашім коханні.

«Мій Ленні! Я хочу й можу тебе заспокоїти. Хай спить і ніколи не прокидається в душі твоїй зле почуття, котре з коханням до людини сполучує також турботу за живу власність. У мене не буде інших особистих звязків. Мені не тяжко запевнено обіцяти тобі це, бо перед моїм коханням до тебе, перед жагучим бажанням пособити тобі в твоїм величнім життєвім завданні — все інше стає лишень нік-