Після того сів до свого сальонового ваґону і відїхав.
Тієї самої ночі прийшла з Камянця Подільського телєґрама зі Штабу Армії У. Н. Р. під ніякою умовиною не йти вперед, доки не прибуде І-ий Корпус У.Г.А. Рівночасно прийшла з Начальної Команди У. Г. А. телєґрама, яка заповідала приїзд окремої місії під проводом ґен. Павленка для переговорів з Денікінцями.
Так отже з плянованого нами наглого удару не вийшло нічого, а подуманий на пізніше Головним Отаманом ґенеральний наступ кинув нас просто в руки Денікіна.
Чекали на нас ще й інші несподіванки.
Дня 25. VIII. большевицький панцирний потяг появився перед Глевахою і почав бомбардувати стацію Васильків тяжкими гарматами. Того самого дня стежі Запоріжського Корпусу наткнулися коло Великої Бугаївки на сильні відділи ворога і мусіли завернути. Ворог, здавалося, робив якісь рухи, мабуть хотів навіть сам перейти до наступу. Всі дані потверджували цей здогад. В цих умовинах не залишалося нічого іншого, як підтягнути якнайскорше I. Корпус Української Галицької Армії, кілька тяжких батерій і сформований в міжчасі III. Корпусом третій полк кінноти в силі 5 сотень. Запоріжський Корпус одержав наказ увійти у звязок з повстанчим загоном отамана Зеленого, який в силі 3.000 людей і 12 гармат стояв коло Трипілля. Це саме зробила безпосередно наша ґрупа у відношенні до повстанчої ґрупи отамана Ангела, що стояла недалеко Білої Церкви.
Летунську розвідку продовжувано, однак ніодному літакові не вдалося перелетіти на другий бік Дніпра. Кілька літаків, які стояли до розпорядження, були ушкоджені, бензина нездала, перзонал якслід не вишколений. Від цієї зброї не можна було богато очі-
