ва Христа, а де овочі, де плоди? Чому не стати і не запитати ся, чому не росте посїяне? Чому не подивити ся, як вороги йдуть за нами і ще в самім зародї нищать посїяне? А що світ не став гірший, тона се є дуже проста причина: світ не може стати гіршим, Кождий нинї числить ся з силою фізичною, а не з якою там наукою.
— А всеж треба нам в щось вірити.
— Я вірю! Вірю що Христос учив і Його наука на марне пійшла; вірю що люди взявши в руки євангеліє Любови, вчать людий нанавидїти, кривдити і мордувати других; вірю, що ми взявши в руки писане євангеліє і вимовивши слово „вірую” уважаємо себе такими, якими після євангалія бути повинні, а якими не єсьмо; вірю, що люди хотячи увільнити ся від закона житя, який звучить: „Працюй сам на своє удержанє” забирають плоди трудів своїх братів, послугуючи ся часто при тім є-
