Коли ж працюють на кольоровому тлі, це тло визначує вибір фарб.
Палета, звичайна для тих, що аніліновими фарбами працюють: зелена, червона, рожева, синя (фіалкова) й жовта.
Малюючи глинами, вони вживають глини білої, червоної та глини жовто - цинамонових відтінків.
Тим часом як анілінових фарб уживають тільки в чистім вигляді, працюючи глинами широко практикують змішування[1].
Змішуючи червону глину з білою, мають рожеву фарбу.
Змішуючи червону глину з сажею або товченим деревним вуглем, здобувають бурі відтінки.
Змішуючи білу глину з сажею або деревним вуглем, здобувають фарбу сіро-синіх відтінків.
Зелену фарбу, працювавши глинами та рослинними фарбами, здобувають із бур'я нового соку, най частіш — пасльону.
Рослинні фарби добувають, вичавлюючи сік із ягід та квіток:
З вишні, шовковиці, кручених паничів, царської борідки, сояшникових пелюсток.
Селянки, що працюють рослинними фарбами, вживають і глин.
Глину розтирають звичайно на порошок і розводять у черенках на воді.
За зв’язну речовину і для анілінових фарб, і для глин править жовток яйця, часом молоко.
Пензлики (щіточки) па малювання селянки роблять самі, найчастіш із лошачої шерсти — жмут її вони прив’язують до палички. Коли накладають фарбу на ширші смуги (напр., підводячи), то користують з більших купованих щіточок - квачів. Іноді замість щіточок уживають ганчірочки — нею дають кольорову пляму, найчастіш — пляму квітки.
З допомічного приладдя вживають: шнура, пофарбованого деревним вуглем; ним відбивають лінії облямовання, з нього таки роблять штучний цнркель, що ним відзначають лінію кола; на це саме вживають інколи округлої посудини.
Зрідка, а все ж доводилося натрапляти на вживання трафаретів для мотиву рожиць різної подоби; ці трафарети селянки теж роблять самі, вирізуючи їх з картоплини.
- ↑ Знаю тільки одну майстриню, що працюючи аніліном, користує з змішування, щоб мати бажані тональності.
