Ця сторінка ще не вичитана
I
Намучений війною лагідний австріяк
Попався в руки лоцманської баби,
Що накрутила сміливо зате йому діток —
Отих опецькуватих пацанів
Червоних і муругих,
Що з них виходять лоцмани й поети.
Взяла чужинця й повела його
В буруннеє життя, де луни Запоріжжя —
Стрибками революції
Над плигами порогів —
Через махновський вир,
Крізь голод і сніги.
Його тендітного із мовою чужою
Завзято відбивала од цупких, хижих лап
Військової сваволі.
На жартом довела околиці і всюди,
Що заробила міцно свого австріяка,
І зберегла таки собі
Його німецьку думку,
Ненаський стрій лиця
І тонкий, хитрий фах.
II
Дніпро лежить у запаху степів
Стальною сталкою — пожмаканий в порогах.
