Його блакитна бинда ковзнула на ребро,
Тручись об кам'янисту прорізь гирла;
Вискочила і зпов ляга на плаз,
Щоб передертися на Хортицю гранітну.
Ось тут затихла,
Спазматично б'ючись,
Гуляйна воля Й слава Запоріжжя,
Тут висипом хаток
Постали потім села,
Затоплені у степову, прозору синь.
Тут інженерська думка
Обмотувати скелі,
Щоб вирвати їх з корінем,
Й ляхи Дніпром проклавши,
Та стомлена спадала, як і завше.
III
І ось нове життя розгорпуто прийшло,
Вже пароплави черпаками тисячі народу
Щоденно висипають на роботу —
І шейкається діл Дніпровий
Комашником людей у сплеті риштувань.
IV
Українізований з акцентом европейським
Лагідно й весело той австріяк
Уже про нову батьківщину каже.
Але найбільше любить він
Свій ризиканський фах —
Оту грімку роботу
Хемічного, масного тіста,
Де рідкий кисень.
