Порох вугляний, морозом насотавши,
В повітря піднімає цілі скелі.
А на столі, в лябораторії
Той добрий газ
Блакитною сльозиною, танцюючи, згасає
Та легко нітиться у жвавому вертінні
Під тихим зором того австріяка.
А в скелях Його скупченая краплл
Нотує розпад громадами сил
І гори звуків та каміння валить,
І падає старе,
Немов зілля охляле.
V
Охоче вам розскаже австріяк
Про перевагу кпееню над динамітом.
VI
На будівництві ритми комашині,
На будівництві вуркотять мотори,
Громохкає дробарня, покивують машини,
Але за південь праця пригасає.
І ось туга сірена
Звукальним, вийним протягом
Важко заповнює весь діл Дніпровий.
Звук засторогою, як «пугу», котиться ярами,
Заглушується у скелях,
Нітиться травою.
Сирена подає сигнал на вибух,
Немов голосить за мерцем великим,
Немов ховатимуть історію природи
Черстві романтики нового ладу.
