Сирена вийно в далях
Хлипає Й зідхає,
Бо відлітає запах Запоріжжя…
Його змете хемічний зтоп
Двох сил: індустрії і волі.
Змете романтику із диким краєвидом
Солодкий газ покірливого австріяка,
По зберегла його лопманська дівка,
Не знаючи сама як слід для чого.
VII
Ось рокоти у далях розляглися
І Хортиню просторо зворухнули, —
Лиш комарі в очеретах
Під вітром чулим
Поколивалися стовпом химерним.
То чулі образи далекої сваволі
Гарячих діл чубатих козаків,
Що збудували тут комуну рибну,
Підводяться, щоб поетично згаснуть.
Лагідні, рідні марева встають,
Бренять сльозами, піднімають груди
Од болі, радости й нової сили,
Що її творчі дні
В цей край пустили.
Тепер одеспівує
Заупокойні дні й діла,
Віта піднесено все те,
Що нам прийдешнім блиска,
Сигнальна й голосна
Сирена більшовицька.
4-14 IX. 1929
