убиток ваш. А от Маскариля я відшукаю, і постараюся йому відвдячитися. Пішов).
Ансельм. А я, значить, за своє добре серце мушу нести кару. Оце виходить, що сива голова мені ще не до лиця, коли я можу робити такі дурниці. Повірити з перших же слів… А-а-а!.. От і молодчик іде. (Став вбік .
Лелій (входить). Ну, тепер з цими грошиками можна й до Трюфальдена вдатися. Гоп-ля-ля!
Ансельм. Печаль ваша, здається, вже пройшла?
Лелій. Ах ви тут?.. Ні, вона вічно буде жити в моїм серці.
Ансельм. А я оце вернувся просити у вас вибачення: в тих грошах, які я вам дав, дуже багато фальшивих золотих. Наші фальшивомонетчики дійшли вже до такого нахабства, що далі й нікуди. Добре було би їх всіх перевішати. Так я оце навмисне захопив із собою грошей, щоби заміняти на справжні.
Лелій. Але мені здається, що в ваших грошах нема фальшивих.
Ансельм. То ви не вмієте відріжняти. От дайте я.
Лелій. Нате. (Дає гроші).
Ансельм. Тут усі?
Лелій. Усі.
Ансельм. Ага. Ну то й добре. Нарешті ви, любі мої грошики, знов у мене. Ну, вертайтеся ж до знайомої кишені. А ви, голубчику, ховаєте зовсім здорових людей? Ну, що-ж би ви зо мною виробляли, коли б я став вашим тестем? Ото б нажив собі зятька! Зоставайтеся здорові, голубчику. (Пішов).
Лелій Ну-ну!.. Оце вліз я. Ах, скандал!.. І хто йому міг це все росказати?
