Маскариль (входить). Де це ви були? А я вас шукаю. Ну, давайте ж гроші — піду викупляти вашу Селію.
Лелій. Голубе — знов невдача!
Маскариль. Що?.. Що таке?
Лелій. Ансельм звідкілясь довідався, що ми його одурили, й забрав свої гроші.
Маскариль. Та ви жартуєте?
Лелій. Аж ніяк.
Маскариль. Та невже ж тому правда?
Лелій. Та правда-ж… Ох, бачу я, що ти тепер дуже на мене розгніваєшся.
Маскариль. Я? Ні, пане добродію. Гнів річ нездорова, а я хочу себе поберегти. Бо чи буде Селія вільною, чи ні, чи буде вона вашою, чи Леандровою — мені ж таки однаковісінько.
Лелій. Голубчику, прости. Ну, я винен, згожуюся, але коли ти хочеш мені добра, поправ діло, поможи мені ще раз…
Маскариль. Цілую ручки панові добродієві, але мені ніколи.
Лелій. Маскарилю! Голубчику!..
Маскариль. Ні!
Лелій. Ну, зроби це для мене…
Маскариль. Ні, я нічого не буду робити.
Лелій. Я заріжуся тут на твоїх очах…
Маскариль. Ваша воля.
Лелій. Невже неможна тебе уговорити?
Маскариль. Ні.
Лелій. Ось кинжало — ти бачиш?
Маскариль. Бачу.
Лелій. От зараз я встромлю його в себе.
Маскариль. Робіть, як лучче.
Лелій І тобі не жаль буде, що я вмру?
