Сторінка:Вячеслав Липинський. Реліґія і церква в історії України (1925).djvu/91

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ним єретикам, не вважаючи на всі змагання жакобінців і Наполєона, не вдалось поневолити старої католицької церкви та повернути її в знаряддя своєї політики. Побачимо, по скільки це вдасться чи не вдасться большевикам у відношенню до православної церкви патріяршої.

Врешті ріжнищо третю може викликати та чи инша еволюція самої політичної влади. У Франції завдяки ріжним причинам (про які писав я в 4 кн. „Хліборобської України”) — анальоґічна до большевицької по свому охлократичному — як я його називаю — характеру жакобінська і пізніще наполєонська влада була врешті розложена й усунута владою демократичною. І демократія у Франції, відповідно до своєї ідеольоґії та методу орґанізації своєї влади, перевела там одлучення церкви од держави. В Росії панує поки що неподільно большевицька охлократія. Поки вона панує, про ніяке відлучення церкви од держави не може бути і мови і вся політика большевиків в сфері церковно-реліґійній полягатиме не на відлученню церкви од держави, а на поневоленню церкви державою: на сполученню влади світської і духовної в одніх руках і на винищуванню всіх тих церков, які на таке поневолення і таке сполучення пристати добровільно не схочуть.

*  *

Отже, коли говорити про наслідки відлучення церкви од держави для Франції, то не треба в цьому порівнювати до неї Росію, бо ніякої анальоґії в данім випадку між охлократичною Росією і демократичною Францією немає. Крім того треба розріжняти виразно два поняття: розділ влади світської (державної) і духовної (церковної), який в життю громадськім єсть добром, і відлучення церкви од держави, яке в життю громадськім єсть злом.*) (Замітка на ст. 95-ій.)

Відлучення церкви од держави, як про це вже була мова на самому вступі, полягає в переведенню державою церкви на становище приватного предприємства, авторитету якого держава не визнає, його поборює і своїх церковних коляторських обовязків матеріяльного забезпечування церкви не виконує. Упривілєйоване місце церкви і реліґії в громадськім життю при пануванню демократії займає, як було вже вище сказано, преса, наука і світська