своїми руками мусїли кидати її в воду, щоб облекшити свої чайки, але пробили ся. Турки зловили тільки двадцять козаків і післали їх до Царгороду, аби було на кім зірвати серце: як прийшли люде з Трапезунту до султана, плачучи ся на козаків — видано їм тих козацьких бранцїв, аби мали на кім помстити ся.
На другий рік (1615) козаки вибрали ся ще більшим походом, на 80 чайках, не більше не меньше як на сам Царгород — „обкурити мушкетним димом мури царгородські“, як говорило ся. Вийшли на берег між двома портами константинопольським, Мізевною і Архіокою і спалили їх до решти. Султан, бувши на ловах під містом, сам на власні очі з свого покою бачив дим своєї столицї від того козацького огню. Страшенно розгнїваний, наказав, щоб зараз турецькі кораблї прогнали козаків. Але козаки не сполошили ся; грабили скільки хотїли, потім забрали здобич і пішли назад. Турецькі кораблї догонили їх аж коло дунайського гірла. Козаки, помітивши їх, кинули ся на турецькі ґалєри і погромили Турків. Самого адмірала турецького раненого взяли в неволю; давав за себе окупу 30 тисяч, але так і вмер в неволї. Иньші турецькі кораблї утїкали. Козаки забрали кілька ґалєр турецьких, привели їх під Очаків і тут на глум спалили їх на очах Турків очаківських. Потім напали на Очаків, зайняли худобу, і без перешкод вернули ся до дому.
Коли вони на другий рік вийшли на море, Турки по торішнїй пробі завчасу вже вислали свої кораблї, щоб не пустити їх на море. Кораблї заступили їм дорогу під лиманом Днїпровим, але козаки не злякали ся, вийшли на зустріч і вдаривши на турецькі кораблї побили і погромили їх, взяли кільканадцять ґалєр турецьких і ріжних меньших човнів до сотнї. Прогнавши таким чином Турків, звернули ся на кримське побереже, поруйнували, пограбили, здобули і спалили Кафу — головний ринок невільників українських. Силу забрали там невільників з наших сторін і пустили на свободу. В Царгородї страшенно переполошили ся почувши про сей другий погром турецької фльоти; позбирали козаків, як були в неволї турецькій, питали ся, яким би способом можна було загородити козакам дорогу? Не знати вже, що там ті їм сказали, але Турки не бачили иньшого способу, як іти походом, щоб забрати в свої руки всї пограничні замки українські — Камінець, Черкаси, Канїв, Білу Церкву, обсадити їх турецьким військом і не пускати звідти козаків на землї турецькі!..
Козаки тим часом на осїнь того року (1616) вийшли новим походом на море. Не було їх сим разом більше як 2000, але похід удав ся їм на прочуд! Вони вибрали ся знова на малоазійське побереже. Їхали
