каже, ріки низовії, помошниці Дніпровії. Мет. 380. Дніпрянські пороги.
Дніпря́нщина, ни, ж. Местность при Днепре.
Дністер, Дністро́, стра́, м. Река Днестр. Мет. 392. К. Досв. 102. А ти прощай, Дністер, ой ти річко мутная, вже ж нам більше з тебе води не пити. Грин. III. 603. Ум. Дністрочок. Чуб. V. 82.
Дністро́ви́й, дністря́нський, а, е. Днестровский. Над сагою дністровою лежить Хведір безрідний. Мет. 440.
Дністро́чок, чка, м. Ум. от Дністер.
Дністря́нщина, ни, ж. Местность при Днестре.
Дні́ти, дні́є, гл. безл. Светать. Стало вже дніти, як ми рушили. НВолын. у. Іде козак од дівчини — починає дніти. Чуб. V. 53. Уже дніє. НВолын. у.
Дно, дна, с. Дно. Ходить, як лин по дну. Ном. № 3238. Ой там плавало судно, позолочуване дно. Лавр. 145. Ум. Де́нце, де́нечко. Сопілочка з барвіночку, калинове денце. Гол. Там тільки на денці… гуща зосталася… пів чарочки. Рудч. Ск. Ой у полі та озеречко, там плавало та відеречко, соснові клепки, дубове денечко. Мет. Ув. Дни́ще.
Днюва́ння, я, с. Дневание.
Днюва́ти, дню́ю, єш, гл. Дневать, проводить день. Попід тинню сіромаха і днює й ночує. Шевч. 7. Там будете дні днювати. Лукаш. 116. Днюва́ли собі́? Приветствие, равносильное выражениям: Как провели день? Как ваше здоровье? Также и в более полном виде: Чи здорові днювали? О. 1862. V. 84.
До, пред. 1) До. Не учишся розуму до старості, але до смерті. Ном. № 6003. Верболіз б'є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. I. 141. 2) К. Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет. Він пішов до Остапа. До хреста́ понести́ (дитину). Понести крестить (ребенка). Г. Барв. 276. До душі́ сказати. С большой искренностью, с чувством сказать. Г. Барв. 362. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п'ють, не кажи: дай, боже, здоров'я. Чуб. I. 271. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться к кому с приветствием, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. Рк. Левиц. 3) В. Ходи зо мною до кімнати. Мет. Приймати до рук. Ішов до церкви. Грин. I. 153. Запріг до плуга волів. ЗОЮР. II. 30. Своїй матері рідненькій, удові старенькій до ніг упадімо. Мет. 346. Хмельницькому кролевські листи до рук добре оддав. Мет. 388. 4) На. Половину козаків до опачин посади. Дума. Важкий до ходу. НВолын. у. 5) Для. Слова до ради, руки до звади. Ном. Любі, милі до розмови. Мет. Дам тобі пораду до життя. Шейк. 6) С. Цвіт калину ламала та в пучечки в'язала, до личенька рівняла. Лавр. 1. Тим на світі хліб не родить, що брат до сестриці не говорить. Чуб. 7) За. Узятися до роботи. Бояри до шабель! Грин. III. 546. До науки бралися. О. 1861. I. 322. 8) До в соединении со многими словами образует выражения, означающие неопределенно большое количество. До бі́са (Ном. № 12304), до стобі́са, до стобі́сового ба́тька, до га́спида, до ге́мона, до гре́ця, до зли́дня, до ка́та, до лихої годи́ни, до на́пасті, до пра́са, до си́на (Млр. л. сб. 81), до хрі́на, до чо́рта и т. д. Очень много. Тут їх до стобіса. Шевч. 178. Та вас до стобісового батька набереться, а вас годуй! В мене ім'я не одно, а єсть їх до ката. ЗОЮР. 9) До аж-а́ж. До невозможности терпеть, до высшей степени. 10) Дові́ку. Повек, никогда. Трудяща копійка годує довіку. Ном. № 9941. Довіку й до суду тебе не забуду. Не сподівайсь, мати, сина з походу довіку. Нп. 11) До гу́рту. Ко всем остальным. Зношу свою копійчину до гурту. Кв. 12) До ді́ла. Как следует, кстати. Так до діла, як свиня штани наділа. Ном. 13) До душі́. По душе. Той мені не до душі, що приходив у кожусі. Лавр. 4. 14) До заги́ну. До смерти. К. Досв. 121. Будем битись до загину. К. Досв. 130. Любить до загину. Млр. л. сб. 59. 15) До гру́нту. Совершенно, до основания. 16) До кри́хти. До крошки, все решительно. Посип курчатам пшінця, не пропаде, — вони до крихти все визбирають. Васильк. у. 17) Доку́пи, доку́пки, доку́поньки, доку́почки. В одно место; вместе. Хоч чорт лапті подрав, та докупи зібрав. Ном. № 9023. Усе
