Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/496

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Естик, ка, м. Часть бороны: каждый из поперечных брусьев, в местах скрещения которых с продольными забиты зубы бороны. Шух. I. 166.

Ет, меж. 1) = Ат! Посидьте, каже чоловік, у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь. — Ет, ще вигадав прощаться! Ходім! Рудч. Ск. II. 23. 2) Ведь, вот. Ет вісім доканає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58. Ет тямиш же, як я і ти, що тут стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. Мкр. Г. 25.

Етно́граф, фа, м. Этнограф.

Етнографічний, я, е. Этнографический. Позирали скрива на етнографічну Україну. К. ХП. 125.

Етногра́фія, фії, ж. Этнография.

Етнографува́ти, фу́ю, єш, гл. Заниматься этнографией. Як вільно ще було етнографувати проміж народом на Вкраїні, я записав її (пісню) в рідній околиці Хмельницького. К. Кр. 21.

Ех! меж. Эх! Ех, говорить, мало! Хоть би ще трошки дали. Рудч. Ск. II. 83. Чого ти, жінко, плачеш? — Ех, чоловіче, чого я плачу! А зробиш мені те, що я тебе буду просити? Рудч. Ск. I. 80. Ех, як би то!… Та що й казать! Кебети не маю. Шевч. II. 3.

Еч! меж. = Ач. Еч, який гарний! Сам їсть, а мені не дає. Харьк.