Ця сторінка вичитана
Тоді кати підпалили огнище. Гус став співати: „Христе, Сине Бога живого, помилуй мене“.! Але вітер роздув полумя, воно схопилося догори, і Гус незабаром замовк.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/66/%D0%A1%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8C_%D0%93%D1%83%D1%81%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D1%89%D1%96.1906.jpg/220px-%D0%A1%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8C_%D0%93%D1%83%D1%81%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D1%89%D1%96.1906.jpg)
Смерть Гуса на огнищі.
Попіл мученика зібрали кати і вкинули у Рейн, щоб не зосталося од Гуса і сліду.
Гус умер; до останньої хвилини, серед полумя та диму, призивав він імя Боже. Він не пожалів найдорожчого скарбу, — життя свого, щоб тільки совість чисту та незалежну зберегти, щоб ціною життя свойого усьому світові довести, що кожна людина повинна вірувати в Бога тільки так, як його совість говорить, і що