Сторінка:Еміль Золя. Мрія (1932).djvu/109

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ся в святочно прикрашену ґалєрію. Люде стояли купками перед дверми і розмовляли так голосно, мов би то вони були у себе в хаті; одні все ще виносили якісь прикраси, от, хто що мав; другі лізли на драбину, прибивали і кричали. На розі Широкої вулиці виставлено ще один престол, перед котрим зібралися всі жінки з сусідства і порались коло него, що аж духу їм не ставало, бо одна навперід другої садилася, щоби заставити його вазами та світлом.

Ангелика винесла і собі два канделябри ще з часів цісарства, що стояли на комині в сальоні. Від самісенького рана вона ще ані разу не спочила; радість в її серці додавала її сили і охоти. Коли з розпущеним волоссям вбігла до хати, щоби взяти ножик на рожі, почав Губерт собі з неї жартувати.

— Ти певно і на своїм весіллю не будеш так поратись як нині… А може ти нині віддаєшся?

— А вже-ж, що віддаюся, — відповіла вона весело.

Губертина засміялась.

— Коли вже хата прибрана, то ходім і ми убиратися.

— Зараз, мамо… От і кіш вже повний.

Вона скінчила обривати листочки з рож, що мала сипати Преосвященому на вулиці під ноги. З її тоненьких а довгих пальців сипались в кіш листочки і наповнили його по сам верх. Ангелика вибігла скоренько сходами в гору та сміючись відізвалась ще з відтам:

— Побачите, що я так приберуся як сама княгиня.

Час не стояв. В Бомон-ль'Еґліс стало трохи спокійніше; все вже було готове, всі чекали а вулицями носився лиш тихенький голос співу. Сонце було вже на заході і велика спека попустила, а серед густо стоячих домів настала тепла тінь. Всі чекали процесії з таким настроєм духа, що здавалося, як би ціле старе місто було лиш продовженням катедри. З нового міста, з Бомон-ля віль, над берегом Лінелі долітав гуркіт возів; там декотрі фабрики не святкували і не мали охоти брати участи в сім споконвічнім торжестві церковнім.

Від четвертої години почав на північній вежі бити великий дзвін, той сам, від котрого звуку дрожав аж дім Губертів. В тій самій хвилі показались і Губертина з Ангеликою, убрані вже святочно. Губертина мала на собі сукню з звичайної темної матерії, обшиту коронками і виглядала в ній ще так молодо, як колиб вона була лиш старшою сестрою