знов спинилася, а коли Преосвящений від престола, що стояв на розі вулиці, поблагословив нарід святими Тайнами, рушив похід дальше. Ангелика, що несвідомо держала досі руку в кошику, схопила тепер останки рожевого листя і аж не знаючи з радости, що робить, стала ними сипати як раз в тій хвилі, коли переходив Фелисіян. Листки посипались мов рожевий дощ та літали легенько в воздусі, а кілька з них спало йому на волосся.
Тим і закінчилася ціла історія. Бальдахін щез край Широкої вулиці а за ним посунувся конець походу. На вулиці зробилось пусто, як коли-б все спочило сном блаженним, понісся лиш досить сильний запах рож, порозкиданих на вулиці. Здалека чути було чим раз слабший бренькіт ланцушків, що дзвонили за кождим порушенням кадильниць.
— Мамо, ходіть зі мною до церкви, будемо видіти, як буде процесія вертати, — сказала Ангелика.
Губертина в першій хвилі не хотіла іти, але відтак і її щось так перло дізнатися правди, що пристала на то.
— Зараз, зараз, коли тобі так дуже забаглося.
На то треба було трохи терпеливости, а Ангелика не могла ані хвильки устояти спокійно на місці, від коли принесла собі капелюх з своєї кімнати. Що хвилька бігла до вікна, гляділа на конець вулиці та споглядала в гору, як би хотіла само небо розпитати. А при тім слідячи крок в крок за процесією говорила в голос сама до себе:
— Вже сходять на Долішну вулицю… Тепер вже мусять бути на майдані коло префектури… Тим вулицям в Бомон-ля-віль нема бо й кінця. Що то за радість для тих крамарів дивитися на святу Агнію.
Рожева хмарка, покрита тоненькою золотою сіткою, плила по воздусі. Весь воздух був так тихий і спокійний, що здавалося, мов би все життя на землі скінчилося до тої пори, доки Всевишній не верне до своєї святині; всі чекали, коли він поверне, щоби знов взятися за щоденну роботу. Сині драперії у золотаря і червоні заслони у торговельника воском украшали все ще їх крамниці. На вулицях все як би дрімало, з одної на другу пересувалася лиш процесія з духовенством; кождої хвилі можна було відгадати, де тепер похід знаходиться
— Я вам кажу, мамо, що вони тепер на розі вулиці Маґльоар. Зараз будуть іти в гору.
