Сторінка:Еміль Золя. Мрія (1932).djvu/117

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Я знала, що ми прийдемо за скоро, — відозвалася Губертина.

— Ах, який же то величезний будинок! — прошептала Ангелика — ніби то не чуючи, що Губертина сказала.

Її здавалося, як би вона ще ніколи в сій церкві не була, як би її перший раз в середині виділа. Вона водила очима по лавках і дивилась на каплиці, в котрих ледви що ще можна було розпізнати намогильні плити, бо там вже у двоє так було темно. Вона добачила також і каплицю Готкерів, пізнала недавно направлене в ній вікно з святим Юром, котрий серед вечірного сумерку виступав знов як яке явище. Аж утішилася, коли його побачила.

Нараз затряслася сильно ціла катедра; то стали дзвонити в великий дзвін.

— Ах, вже ідуть горі вулицею Маґльоар, — відозвалася Ангелика.

Сим разом казала вона правду. Бічними входами стало тиснутися богато людей, що хвиля було слідно, шо процесія вже надходить. І чим раз дуще і сильнійше перся воздух широкою струєю через отворені двері головного порталю, а великий дзвін не переставав гудіти.

Ангелика сперлася Губертині на плечі і станула на пальці, щоби дивитися в двері, котрих обєм зарисовувався остро серед темноти, яка запанувала на пляцу ді Кльоатр. Насамперед зявився субдіякон зі свічкою а за ним ішли міністранти з кадильницями; за ними ішов майстер церемоній, старенький пан-отець Корнило, котрий ледви вже дихав, так був утомився. Кождий, хто входив до церкви, зарисовувався через хвильку острими чертами на порозі, а відтак входив до пануючої в середині темноти. Увійшли світські люде, шкільна молодіж, товариства і брацтва, котрих хоругви повівали як вітрила і щезали десь серед темноти. Показалася знов білява громадка сестриць Пречистої Діви, вони увійшли до церкви співаючи якусь побожну пісню. Всі тиснулися до церкви а мимо того вона заповнялася лиш поволи; мущини станули по правій руці а жінки по лівій. Тепер вже десь і темнота щезла, церква наповнялася сотками ходячих свічок. Двома поперериваними рядами увійшло духовенство з свічками в руках. А свічкам не було тепер вже і кінця, що раз вносили їх більше; увійшли алюмни, парох катедральний, церковні співаки та крилошане в білих ризах.