— Бідна моя дитинко! — зітхнула Губертина в розпуці.
Тимчасом духовенство і служба церковна уставились по обох боках; перший діякон взяв з рук єпископа пресвятійшу Тайну і зложив на престіл. Почалось благословенство. Хористи співали Tantum ergo; з кадильниць піднимався в гору благовонний дим і розпочалась тиха молитва. Серед ясно освіченої церкви і переповненої духовенством та народом приступив Преосвящений до престола, взяв обіруч велику золоту монстранцію і зробив нею три рази знак святого хреста.
Коли Ангелика того дня вернула з церкви, подумала собі: „Я його зараз побачу; він буде на Маріїнськім полі, а я побіжу до него”. Вони дали собі знак очима, що зійдуться.
Аж в осьмій годині сіли вечеряти, як звичайно в кухні Лиш сам Губерт, котрого сей день трохи розрушив, був говірливий. Губертина була чогось дуже поважна і ледви що відповідала, а все не спускала ока з дівчини, котра дуже смачно заїдала, хоч зовсім без думки; Ангелика майже не знала, що несе ложку до губи, так забила собі була голову своїми мріями. Губертина читала зовсім ясно в її душі, вона виділа добре, що під тим веселим і ясним, як водиця в жерелі, чолом гадка гадку насувала.
В девятій годині роздався голос дзвінка від дому і вони всі аж кинулись. То був отець Корнил. Хоч як був змучений, а таки зайшов до них, щоби їм розказати, що Преосвященому дуже подобались ті три кусні вишивок.
— Так, він говорив зі мною про них. Я знав, що вас то утішить, коли довідаєтесь про те від мене.
І Ангелика зацікавилась, коли почула, що бесіда про владику, але зараз стала знов задумчива, коли бесіда зійшла на процесію. За кілька хвиль вона встала від стола.
— А ти куди? — поспитала Губертина.
Дівча аж зжахнулося на то питання, бо і само ще не знало добре, чого встало від стола.
— Я іду на гору, мамо, я дуже утомилася.
Губертина догадувалася, що тому инша причина, іменно, що Ангелика хоче сам на сам натішитись своїм щастям.
— Обійми-ж мене.
