в силі додержали слова, що буде спокійно ждати і не буде сходитися з Ангеликою. Він писав до неї листи, але їх переймали. Одного дня явився таки сам, але його приймив лиш сам Губерт. Вони стали один другому толкувати а вкінці таки жаден з них не знав виходу. Фелисіяна заболіло то дуже, коли Губерт сказав йому, що їх донечка приходить поволи до себе і просив його, щоби він мав розум і не показувався, аби її не завернулась знов головка так, як послідного тижня. Фелисіян обіцяв, що буде ждати терпеливо, але не хотів ніяк взяти назад свого слова, даного Ангелиці, бо все ще мав надію, що переробить свого батька. Він рішився чекати і не вязатися з Воанкуртами, у котрих що тижня два рази бував на обіді — от лиш так робити, щоби то не виглядало, що він з ними вже зовсім зриває. Коли вже відходив, просив ще Губерта, щоби він пояснив Ангелиці, для чого він зробив собі ту прикрість і не бачився з нею; він все лиш про неї думає і все, що робить, то лиш длятого, щоби з нею одружитися.
Губерт розказав опісля всю ту розмову своїй жінці а вона призадумалась.
— А ти може зробиш так, як він тобі казав, і розкажеш дівчині? — спитала вона по хвилі.
— Та чому-ж би ні? Я би її все розповів.
Губертина поглянула на него поважно і сказала:
— Роби, як хочеш… Лиш одно май на увазі: Він все робить так, як видумав в своїй голові, а вкінці буде все таки мусів піддатися волі батька, а нам дитина погибне.
Губерт і сам то зміркував; він не мав якось відваги її того сказати а вкінці таки постановив нічого не говорити про те, що йому сказав Фелисіян. Впрочім і він ставав з кождим днем спокійнійший, бо Губертина все йому говорила, що Ангелика чим раз більше опамятується.
— От видиш, рана таки гоїться… Дівчина забуває.
Але Ангелика не забувала, вона лиш ждала. Вона не жила вже тою надією, що жиють звичайно люде а все лиш думала, що її мусить показатися якесь чудо. Коли Бог має її дати щастя, то певно, покаже якесь чудо. Вона спустилася зовсім на ласку Божу і думала, що то такий допуст Божий на ню за то, що вона проти його волі ходила до Преосвященого. Без його помочі прецінь нікому не станеться і ніхто нічого не вдіє. Вона в покорі просила ласки Божої, бо
