і голки; в кутику стояли заржавілі стара самотовка і сновалка, вони ніби дрімали в тім глубокім спокою, який панував в хаті.
Так минали дні за днями. Ангелика від рана до вечера ломила одну голку за другою, бо то не легко було пришивати сухозолоть до грубо навоскованих ниток. Хтось би був подумав, що робота так занимала її душу і тіло, що вона і не в силі вже була думати. В девятій годині відтак падала вже з ніг і тоді спала як колода. А мимо того, коли нераз трохи відітхнула, дивувалася, що не бачить Фелисіяна. Хоч зовсім не старалася, щоби з ним зійтися, то все-ж таки думала, що він прецінь повинен побороти всі трудности і сам старатися зійтися з нею. А мимо того признавала, що він добре робить, і була-б гнівалась на него, коли-б побачила, що він хоче все на свій лад переробити. Вона жила тепер лиш одною надією, вечером лягала спати в надії, що другий день принесе її щастя. Доси ще була спокійна, але нераз підняла головку і сама себе питала: доки-ж так буде? Тоді колола так сильно голкою, що нераз аж до крови пальці собі поколола. Нераз мусіла голку кліщами витягати. Навіть коли голки прискали як скло, то вона ані трохи не ставала нетерпелива.
Губертину непокоїло то дуже, що Ангелика так в одно працює, а що то якраз настало було велике прання, то вона таки силою відірвала доньку від вишивання, щоби бодай чотири дні походила по свіжім воздусі і вигрілась трохи на теплім сонці. Бабуся Ґабе була якось случайно здорова і могла помагати прати та полокати. З прання зробилось на Маріїнськім полі правдиве свято, бо під кінець серпня настала була чудова погода, була і спека і холодна тінь; а до того ще і з Шевроти віяло дуже милим холодом, бо вода під густими вербами була студенна як лід.
Ангелика була першого дня досить весела; вививала праником і полокала плаття, її веселила та річка і дерева над нею, той млин, що вже давно розвалився; словом все, що для неї було так миле, що тільки згадок насувало її на память. Вона-ж там побачила перший раз Фелисіяна в загалочнім світлі місяця, а відтак познакомилася з ним на сім місці того дня, коли то він зловивши сорочку, що вода була вхопила, здавався її такий дуже незручний. Кілько разів скінчила жмякати який кусник, то не могла повздержатися, щоби не
