Сторінка:Еміль Золя. Мрія (1932).djvu/175

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ка і силоміць добувся до його кімнати. Батько зразу налякався, бо не міг з його уриваних слів нічого дорозумітися. Наконець дорозумівся, що Ангелика вже умирає та просить ще єлеопомазання. Ще лиш Господь Бог може її спасти. Молодий мущина, війшовши до кімнати, хотів був зразу представити батькови всю вину за його муки, хотів з ним на віки розійтися і назвати його таки йому в очі вбийником, але Преосвящений вислухав його без найменшого гніву, спокійно і поважно; його очи якось нараз заясніли, як коли-б тепер в його груди відізвався якийсь голос. Він велів Фелисіянові іти наперед, а сам пустився за ним сказавши:

— Коли така Божа воля, то і моя.

Фелисіянови пішов зразу мороз по тілі а відтак зробилося горячо. Його батько пристав на його добрі наміри і піддав свою волю під волю Всевишнього. Тут вже не про людей розходилося, тут була ще лиш надія на Бога. Коли Преосвящений брав в церкві святий єлей від отця Корнила, то він крізь сльози не міг вже нічого бачити. На силу лиш поволікся він за священиками, але до кімнати, де лежала умираюча, не важився зайти; прикляк лиш на обоє коліна на сходах перед отвореними дверми.

— Мир дому сему.

— І всім живучим у нім.

Преосвящений поставив святий єлей на стіл межи обі свічки, зробивши насамперед срібною посудиною знак святого хреста. Відтак приняв хрест з рук отця Корнила і підійшов з ним до недужої, щоби її дати поцілувати. Ангелика лежала все ще без памяти; її повіки були запалися, губи були затиснені а руки зложені разом; вона виглядала лиш як яка прозора, мертва фіґура, зроблена з каменя, подібна до тих, що то їх ставлять на могилах.

Преосвящений споглядав на ню через хвилю, а коли побачив, що ще слабо віддихає і що ще в ній є крихітка життя, приложив її хрест до уст. Він підождав хвильку а його лице прибрало за той час маєстатичний вид судді і ані сліду не було в нім видно людського почуття доки аж не побачив, що ані той ніжний профіль ані окружаюче його волосся не задрожало. Видно, що вона ще жиє і можна ще її гріхи відпустити.

Преосвящений взяв відтак від отця Корнила кітлик з