Отець Корнил обтер її ніздря і так само завив вату в папірець.
Тепер приступив Преосвящений до стулених губ, помежи котрі ледви ще добувався слабий віддих; тут зробив він знак хреста на долішній губі.
— „Сим святим помазанням і своїм превеликим милосердям хай простить тобі Господь всі гріхи смаку”.
Цілий рот стався тепер лиш посудиною невинности. Тепер простилися її гріхи, що походять від безмежного вдоволювання змислови смаку, від пристрасти до ласощів і вина; її простилися всі провини язика, того найбільшого грішника на світі, його зїдливість і плюгавість, бо він то пускає в світ всі жалі, спори, війни і всякого рода сплетні та не лишає навіть на самих небесах чистого місця. Ангелика не пристращалася ніколи до ласощів; вона живилася як Єлисавета не розбираючи страв. А коли може жила в якім блуді, то лиш мрія доводила її до того, та надія на тамтой світ, та потіха невідомого, в котрій вона думала, що загорне весь той світ роскоші, котрий в своїй несвідомости сама собі сотворила, а котрий зробив з неї якусь святу.
Отець Корнил обтер губу і завив вату в четвертий папірець.
Наконець намастив Преосвящений і долоні, насамперед праву а відтак ліву, і знаком хреста святого здіймив з них гріхи.
— „Сим святим помазанням і своїм превеликим милосердям хай простить тобі Господь всі гріхи дотику”.
Тепер вже було ціле її тіло очищене від всіх пороків, від всеї погани, від рабунку, бійки й вбивства, а заразом і від всіх гріхів других частей тіла, як грудей, ніг і т. д., все що розпалює нашу кров, що з нас на весь голос відзивається, наша лютість, наші бажання і всі инші безмежні пристрасти та розкоші тіла, за котрими так уганяємо, заказані увеселення, за котрими наші члени тіла так напираються, все то тепер щезло. Ангелика умираючи в наслідок своєї побіди поборола перед тим в собі всю свою палкість, свою гордість і всі свої пристрасти; здавалося, що первородний гріх лиш на то на ню перейшов, щоби довести її до тим більшої слави і тріюмфу. Вона не знала навіть, що колись чогось бажала, що її тіло колись бажало любови, що той
