тіла, сипати грішми на добродійні ціли. Так як собі видумала в своїх мріях, так могла тепер повними руками роздавати убогим. З малої, простої кімнати, з старого крісла, на котрім Ангелика сиділа, роздався голосний сміх радости, коли отець Корнил відчитував спис тих, котрим роздано милостиню. Роздавано чим раз більше, словом, сипано грішми без ліку. То-ж то би радо була Ангелика хотіла подивитися, як дідусь Маскарт пирував як який князь, як Шути строїли собі ніби якусь пишну палату і як бабуся Ґабе, діставши гроші, нараз подужала та як то Лямбалези, мати і доньки уміли дібрати собі сукні і в них пишалися! Як в тій казці сипалося золото на місто; не то вже що було досить на щоденні потреби, але і вистарчало ще і на приємности та забави. В блеску слави сипалось золото на вулиці і світилося там в світлі все обнимаючого милосердя.
День перед весіллям було вже все готове. Фелисіян закупив при вулиці Маґльоар поза єпископською палатою старий дім і устроїв його пишно і величаво. Просторі кімнати виложено прекрасними тапетами і заставлено дорогими меблями; був там сальон з старосвітськими ґобелінами, синий як небо будоар а передовсім спальня, що виглядала як гніздочко, увите з білого шовку і білих коронок. Тут білілося все і заносило чудним запахом, навіть полумінь світла була якась біла. Ангелика мала поїхати еквіпажем, щоби то все оглянути, але вона не хотіла. Вона лиш слухала, як її про всі ті чуда оповіщали, і лиш весело усміхалася, але сама не розпоряджала, бо не хотіла до нічого мішатися. Все то, що її розповідали, було далеким від неї, бо належало до того незнаного світа, що був для неї зовсім чужим. Досить, що ті, що її любили, лагодили щастя для неї; як та княгиня з зачарованого краю хотіла вона прийти до своєї правдивої держави, в котрій мала панувати. Впрочім не лицювало, щоби вона вже тепер оглядала своє придане, що стояло розложене в новім помешканню. Там було всіляке білля з буквами її шляхотського імени, святочна одіж вишита богато золотом, старосвітські і модні прикраси і біжутерії дуже делікатної роботи і висаджені брилянтами найчистійшої води. Ангелиці було досить, що її мрії стали дійсністю, що то правда, що її чекає таке богацтво, що незадовго все так гарно сповниться, як вона то собі видума-
