лену свічку в руці яко символ чистоти береженої від самого хрещення. Ще по „Отче наш” стояли вони під вельоном, тим знаком покори, соромливости і скромности, а священик стоячи відчитував приписані молитви. В їх руках все ще горіли свічки, а то мало значити, що навіть і серед такої радости як весілля треба на смерть памятати. Служба Божа скінчилася; священослужитель, міністранти, кадилоносці і їх помічники вийшли помолившись Богові, щоби поблагословив супругів, аби дав їм діждатися і виховати дітей та доховатись з них третього і четвертого покоління.
Тепер роздався веселий голос по цілій катедрі. Орґани так гучно заграли до весільного походу, що аж стіни затряслися. Серед церкви зробився шум і люде почали тиснутися, щоби ліпше побачити молодих. Жінки ставали на лавки і аж попід самі стіни не було більше нічого видно як лиш розцікавлені лиця. Свічки ніби як на пращання аж якось яснійше горіли а полумінь їх розтягалася і виглядала як якісь вогнисті язики, що підіймаються в гору аж під саме склепіння. З поміж цвітів і з посеред блеску святих прикрас і дорогоцінностей заспівало духовенство впослідне „Осанна во вишніх”. Нараз розскочились обі половини дверий головного порталю під орґанами а чорні мури осінив ясний блеск денного світла. Показався ясний квітневий день і оживляюче весняне сонце; на пляцу ді Клоатр показались веселі білі доми. А на дворі ждала ще більша товпа людей на молодих і не могла вже їх дочекатися; гомін був такий, що і слова не можна було зрозуміти, а люде потручувалися на всі сторони. Свічки потахли а орґани загуділи ще сильнійше і приглушили гомін на дворі.
Повільною ходою ступали Ангелика і Фелисіян поміж рядами весільних гостей аж до порталю. Ангелика звеличала торжественно свою побіду, а тепер входила з своїх давніх мрій в звичайну дійсність. Сей присінок повний яскравого світла отвирав перед нею не знаний її ще досі світ. Вона ступала ще поволійше і дивилася то на доми перед нею, то на людей, що її весело витали. Вона так була вже ослабла, що муж мусів її майже нести, а мимо того вона усміхалася весело. Її прийшла на гадку княжа палата з всіми дорогоцінностями та королевськими сукнями, в котрій дожидала її біла весільна кімната. Щось в ній віддих заперло і вона мусіла пристати, але відтак на силу поступила-
