Сторінка:Еміль Золя. Мрія (1932).djvu/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

лото, уживане частійше, могло заступити також білу, червону і зелену барву. В самім осередку хреста вишивалися завсігди однакові знамена, знаки імени Ісуса і Марії: трикутник, ягня, пеликан, голуб, чаша, монстранція і кроваве серце в терновім вінці. На шиї і вздовж рукавів розходилася орнаментика в старім стилю, або ціла збірка гарних цвітів: анемони, туліпани, пеонії, ґранатовий цвіт і гортензії.

Не було пори року, в котрій би з під її рук не виходили символічні колоски або виноградні грозна, вишивані сріблом на чорнім або золотом на червонім дні. На дорогоціннійших ризах вишивала вона цілі образи, голови святих та артистичні осередки як: благовіщення, ясла, або Голгофту. Нераз треба було вишивати і сам край матерії, иноді вшивати шовкові або півшовкові уставки в золотий або оксамітний брокат. А вся та гарна робота виходила одна по другій з під її довгеньких і ніжних пальчиків.

Риза, котру Ангелика тепер вишивала, була з білого сатину, хрест був зроблений з китиці золотих лелій, попереплітаних рожами в ярких барвах. В осередку світився серед вінця маленьких рож з матового золота знак Марії з червоного і зеленявого золота і множества прикрас.

Ангелика вишивала вже з годину листки маленької золотої рожі і через цілий той час не відзивалася ані словом. Аж ось знов зломилась її голка, а вона як зручна робітниця почала засиляти другу на помацьки під кроснами. Відтак підняла голову і відітхнула глубоко, як коли-б хотіла одним духом втягнути в себе весь свіжий весняний воздух.

— Ах, як же гарно було вчера! — відізвалась вона з тиха… Як же мило сонічко пригріває!

Губертина, що воскувала свою нитку, підняла також голову.

— А мене як би з хреста здіймили, я собі аж рук не чую. То-ж то бо і є, що мені не шіснайцять літ, так, як тобі. А до того, ми мало куди ходимо.

Губертина хоч і як була змучена, а таки взялася була зараз до роботи. Вона лагодила лелії витинаючи кусні пергаміну і пришиваючи їх, щоби цвіти набрали релєфу.

— Ті перші лучі сонця то вам так і голову зараз завертають, — обізвався Губерт, що натягнувши кросна, брався значити на них паси фелона.