ще вчора сталися; вона читала прецінь імена Лаврона і Бальбина на нагробних таблицях, запущених в стіни каплиці. Чому-ж то не померла і вона так молоденькою і так щасливою? Герб засвітився яснійше, святий виступив з свого образу, її овіяло наче-б легеньким духом поцілуя і її здавалося, що вона вже в самім раю.
Так учили її побожні оповідання; хіба-ж чудеса не є загальним правилом, не є звичайним ходом річей? Все в них жиє безконечно, все діється надзвичайно легко, множиться в безконечність, шириться і переступає границі, навіть хоч би того не потреба, от лиш як би на перекір правилам природи. З Богом жиється як з товаришем Абаґар, король едеський посилає письмо до Ісуса а той йому відповідає. Ігнатій дістає письма від Пречистої Діви. Божа мати і син Божий являються всюди, преображуються і розмовляють весело і добродушно. Коли Стефан їх стрічає, розмовляє з ними як з добрими знакомими. Всі дівиці обручаються Ісусови, а мученики ідуть до неба, щоби там злучитися з Марією.
Ангели і святі супроводжають за кождий раз людей, вони приходять і відходять, їм розступаються мури, вони являються в сні, промовляють з небес, чи хто родиться чи умирає вони є при нім, розмикають вязниці, приносять відповідй і залагоджують всілякі орудки. На кождім їх кроці діються чуда. Сильвестер завязує змієви пащу ниткою. Земля підноситься, щоби вивисшити Ілярія, котрого товариші хотять понизити. В чашу святого Вульфа спадає дорогоцінний камінь. Дерево убиває ворогів святого Мартина, пес пускає заяця, а вогонь перестає горіти, коли той святий так велить. Марія Єгипетська ходить по воді, а Амброзієви, коли він ледви що уродився, вилітають пчоли з рота. Святі оздоровляють недужих, лічать увялі і усохлі члени, проказу а особливо пошесть. Ані одна недуга не устоїться перед знаменем хреста. Серед множества людей вишукує собі блискавка всіх слабих а недужих та одним мигом робить їх здоровими. Смерть вже зовсім безсильна, люде воскресають так часто, що то лучається вже майже кождого дня.
Навіть ще і тоді, коли святі віддають Богові свого духа, нема ще кінця чудам, бо вони як ті цвіти, ще в більшім
