дити, коли не мав її що иншого сказати. Вона схилилася знов над роботу і відповіла миленьким але шутливим голосом:
— А вже-ж, що так.
От і дурницю сказав, бо аж тепер добачив, що вона як раз мала волосся в роботі. Перед нею лежав взірець, що він накладав легенько водними красками та золотом. З того, що був блідий, подобав на старий споловілий образець мініятуровий з якогось молитвослова. А вона вишивала з того взірця так пильно та зручно, як той артист, що робить під люпою. Вона перенесла взірець насамперед грубими, смілими чертами на добре натягнений грубим полотном підшитий, білий сатин; відтак заложила цілу матерію сухозолоттю, прикріпленою лиш на обох кінцях а впрочім зовсім вільною. Тоті нитки то була основа. Вона розсувала нитки, щоби побачити під сподом взірець і пришивала їх з під споду шовком, котрого краски добирала після взірця. Там, де приходила тінь, закривав шовк золото зовсім. Там де тінь була слабша, стояли цяточки шовку далеко від себе, а на зовсім ясних місцях було золото зовсім незакрите. Само золото було тіньоване, на його споді спливалися нитки, нашивані на шовк голкою, в малюнок, що яснів якоюсь містичною зорею.
— Ах! — відозвався нараз Губерт, що розпинав хоругов, — давними часами уважала робітниця за найбільшу свою штуку вишити щось тіньованим золотом… Вона так робить як стоїть в правилах: „поодинокий образ з тіньованого золота, пів третини високо”… Тебе би, Ангелико, зараз приймили.
І знов стало в хаті тихо. Що до волосся св. Агнії, то Ангелика, проти правил, годилась зовсім з поглядами Фелисіяна: не набирати шовком, а лиш накладати золото золотом. Вона робила нараз десять голками, в котрих були засилені нитки всілякої тіни, від червоних як грань аж до блідо жовтих як листя дерева в осени. Агнія покривалася отже золотим волоссям, що спливало її від голови аж до ніг. Волосся ішло від самої шиї та вкриваючи мов плащем боки спливало з плечей двома пасмами, що сходилися під бородою, аж до самих ніг, чудний поріст волосся як в казці, невидане руно з величезними кучерями, словом тепла, жива одіж, від котрої віяло непорочною чистотою.
