Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 84. 1908.djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Однак з других боків стали надходити непокоячі вісти. Змаганя відтягнути Бранденбурґію від Шведів не довели до нїчого. Із перехоплених Поляками листів шведських послів у Ракоція (Генриха Штернбаха і Ґотгарда Велїнґа) до Карла X Ґустава стало ясно, що семигородський князь що раз то більше перехилює ся на сторону Шведів. Не остали тайною також пересправи Хмельницького з Ракоцієм. Цїсарський посланник при польськім дворі, Йоган Христ. Фраґштайн доносив про що раз певнїйші ознаки ворожого настрою козаків і Ракоція против Польщі[1]. Все то спонукало австрийських мінїстрів зайняти ся знова козацькими справами і наміреним посередництвом між Польщею та Хмельницьким. Перш за все оглянули ся вони за відповідною особою, яка перейняла би на себе провід посольства до Хмельницького і звернули ся в тій справі до угорського канцлєра, Дєрдя Селєпченї (Szelepcsényi), епископа Нїтри. Коли Селєпченї прийняв поручену йому місію, зібрала ся 3 падолиста пополудни тайна нарада мінїстрів в присутности угорського канцлєра[2], на якій докладно обговорено справу посольства.

Перш за все рішено звернути ся до польських послів[3] в справі потрібних інформацій, тоб то точок уложених вже на конференції з 9-го жовтня. Точнїйших вісток мали угорському канцлєрови достарчити витяги з справоздань Лїзолї, особливо що до особи Радзєйовского, та донесень Морштина. Далї приступлено до уложеня посольської інструкції для Селєпченїя. Посол мав заявити Хмельницькому, що цїсареви відомі причини ворожнечі між козаками і Польщею, а також знає він про переговори, які ведено і ще тепер в тій справі ведуть ся. Ті переговори розбивають ся о се, що Хмельницький і козаки не мають достаточної певности, чи то, що до чого вони умовили ся, або ще умовлять ся з Поляками, буде справдї з боку сих послїдних додержане. А обовязком цїсаря б удержувати мир і згоду в христіянськім світї, до чого він вже силою свого уряду покликаний; особливо залежить йому на сїм, щоби утихомирити внутрішні заворушеня в Польщі між короною та козаками, які чужим державам подають нагоду до вмішувань і нападів. Проте

  1. Лист Фраґштайна до Фердинанда III з Ґданська 16 жовтня 1656. Ibid. Russica.
  2. З мінїстрів були присутні на тій нарадї кн. Авершперґ, ґр. Еттінґен і секретар Вальдероде.
  3. Кромі Вісконті був тодї у Відни ще й Морштин, висланий туда по битві під Варшавою.