приблудою. Я довго не засипав. Я довго думав про залїзні стовпи, та про те: чи говорити минї про них Катеринї і Микитї, чи нї? Микита, думаю, був вже раз з батьком в Одесї і певне бачив там ті стовпи, як же я говорити му про їх, коли я їх зовсїм не бачив! Катерину можна б обдурити, та нї, і їй не скажу нїчого“.[1]
Сей епізод з житя Шевченка треба вважати зовсїм певним; бо про єго, опріч самого поети, повідали і інчі люде. Першим розповів про се д. Лазаревський в Основі,[2] коли повість Шевченкова „Княгиня“ ще не була надрукованою. Перегодом те-ж саме розказав Варфоломей Шевченко в своїх „Споминках“,[3] додавши і деякі подробицї. Правда, дещо в останних показуєть ся непевним, хоча автор „Споминок“ і каже, що чув сей епізод з уст самого Тараса. Напр. Варфоломей каже, що коли ото Тарас вернув ся, так брат Микита хотїв єго побити, але вступила ся сестра Ірина і не дала бити, за те б то Тарас і любив її більш за всїх своїх братів і сестер. Тут очевидна помилка. Микита був тілько на три роки старийший за Тараса і тямив, що Тарас не дав би ся єму побити. Сестра Ірина, трохи чи не на два роки була молодша за Тараса і не могла вона нї заступити ся за єго нї, тим паче, „взяти єго на руки і положити в постїль“. Тарас Григорович однаково любив своїх сестер і братів і до кінця свого віку, чим спроміг ся, помогав і їм і дїтям їх. Так от єго коштом контентував ся у київській ґімназиї небіж єго, син Ірини Григоровни. А Микита Григорович на проводах у Київі Тарасового тїла розповів інчий факт, що сьвідчить про те, що Тарас і малим любив братів і з малку було у єго добре любляче серце.
Не можна знов признати певним і те, що розповів Варфоломей, говорячи, що коли ото Тарас пішов подивити ся на залїзні стовпи, так „прийшовши до села Пединівки, верств чотири за Кирилівкою, здивовавсь, що опріч Кирилівки є ще інчі села“. Коли Тарас тодї знав вже, що є на сьвітї Одеса, так чи могло таки справдї бути, що б він не знав, що є і сусїдне з Кирилівкою село Пединівка! Нарештї Варфоломей непевне повідав, що під час того епізоду Тарасової матері не було вже на сьвіті. Сам він додав, що Тарасови тодї йшов шестий рік; виходить, що се було р. 1820. Але-ж запевне відомо, як і побачимо перегодом, що Тарасова неня померла геть пізнїйше.
В усякому разї головні риси наведеного епізоду показують нам, що Тарас був дитина цїкава, що єго вже на 6-ому роцї тягло знати, як
