зручної нагоди обманювали єго і чинили ему усякі капости. Отсей деспот посїяв в моєму серци на цїлий вік мій глибоку огидливість до всякого надсильства чоловіка над чоловіком. Моє дитяче серце мілїони разів було ображене отим нащадком деспотичних семинарий“[1].
Може бути, що суд Шевченка над Богорським трохи непомірний. Не треба забувати, що Богорський сам зріс на „березовій каші“. За нами ще вельми не далеко той час, коли педагоги палї, різґи, тройчатки і т. ін. вважали за елємент не віддїлимий від школи. Не на те, щоб виправдувати жорстокість Богорського з своїми школярами, а єдине на те, що б висловити суд безсторонний згадаймо, як не що давно пановала бійка дїтий учителями навіть в середних школах. У мене нема під рукою повних звісток про шкільні звичаї духовних шкіл за той час, як учив ся Богорський; але в „Церковно-Общественному Вѣстнику“, часописи півурядовій за рік 1879, в числї 73, ми знаходимо певні звістки за шкільну педаґоґию кінця 30 і початку 40-х років нашого столїтя, яка пановала по духовних училищах, сусїдних з Київською семинариєю, значить за час, що не більш як на 10–15 рр. одійшов від часу перебування в семинариї Богорського. Ось послухаймо як ректор Лубенського (а потім Полтавського) духовного училища готовив своїх вихованцїв, призначених іти на села гуманними і добрими пастирями! Ректором був єромонах Полїкарп Волосевич. От один з єго педаґоґічних заходів. Ученик Дмитро Паславський не пішов раз до кляси, сказавши, що у єго украв хтось один чобіт. Полїкарп покликав до свого рундука в дворі училища усїх учеників, які жили в одній сьвітлицї з Паславським і велїв усїх бити різґами. Коли нїхто не приняв на себе крадїжки чобота, Полїкарп покликав усїх бурсаків, що жили під одним дахом з Паславським. Усїх їх висїкли, але нїхто не повинив ся. „Та вжеж гукнув тодї Волосевич? чобіт сам не втїк, а хтось єго взяв! Я сїкти му вас хоч по десять разів, а таки знайду виноватого“. Почала ся сїкуция вдруге, по-черзї, висїкли вдруге чоловіка десять, аж ось хтось знайшов той чобіт, схований самим же Паславським. Тодї по приказу Полїкарпа поклали серед двору Паславського і почали бити єго різґами усї ті, хто був висїчений за єго чобіт. Хто був висїчений раз, той дав Паславському пять ударів, а хто двічі, той десять. Після сїкуциї Паславського, ледви живого, однесли на руках до хати. Ще гірш Волосевич катував школярів з власних рук тройчастою пугою з сирицї. Пуга та раз-у-раз мокла у єго в горілцї; виймав її отець ректор з горілки тільки тодї, коли
- ↑ Автобіографія.
