шого в науцї побільшувано, — він, наприклад, не обернув в нївець Київщини, як то гадають, а мабуть і Переяславщини, принаймнї на се ми не маємо певних доводів[1] — але все таки Татари наробили превеликого шелесту. Панїка йшла поперед ордами Батия, сила народу тїкала перед ними; здавало ся, що весь попередній устрій громадський, всї попередні відносини йшли на нївець, гинули на віки. Князї покидали свої волости, дружина розтїкала ся то-ж — як не вся, то в значній частинї. Таким чином людність, чи переважна більшість її (бо подекуди може й держали ся залоги княжі) вислобожена була з звичайних пут князївсько-дружинного концентрацийного устрою; руки на сей час були в неї вільні. Татарська сила здавала ся такою незмірно великою, що тільки-б запобігти її, сховатись за неї — й здавалось, що вже не то що князь, а й нїяка сила на землї тодї не страшна.
Незадоволеннє князївсько-дружинним устроєм і земською концентрациєю, очевидячки, було по деяких місцях велике; впливу князя й дружини на громаду на той час не було; причини, сторонництва, які підперали той устрій, чи підупали подекуди, чи переможені були противними, чи знищились на той час. Там де складали ся так обставини, громади користувались з татарського находу, заводили з Татарами зносини, віддавали ся їм у безпосереднє підданьство, щоб тим здобути собі убезпечення від руйновань, опіку й оборону від своїх попереднїх князів й утворяли новий устрій.
Ся реформа властиве була тільки поворотом до старого, передкняжого устрою. Земля знову розпадала ся на місцеві округи, міські и сїльські, незалежні, звязані тїльки спільними інтересами, почуттєм спільної народности, і таке інче. Громада кожна незалежно порядкувала в себе, через своїх орґанів. Стану дружинного нема; князь де й єсть, через се підлягає зовсїм впливови громади.
Для Татар ся реформа була користна — такий устрій для їх був безпечнїщий: окремі місцеві громади не мали такої спроможности до оборони, до опору, як сконцентрована земля, з князем, з дружиною. Отже з сього погляду вони мали сприяти такій реформі. Татарська-ж протекция не була тяжка для громад, бо у внутрішні справи Татари не мішались, ходило їм тільки о вибиранє дани; й ся дань була чи не лекша від княжої.[2]
- ↑ Що до сего — дивись Монографія В. Р. Антоновича т. I. с. 224 й далї.
- ↑ Принаймнї лїтописець в поданому в горі епізодї (Ипат. с. 586) каже, що Болоховцї давали дань Татарам пшеницею й просом — така дань навряд що-б була тяжка; а що княжа дань була не легенька, за те сьвідчить відомо розпись дани (сріблом) кн. Ростислава Смоленського — Князівство смоленське, не так велике, виносило
