Такі думки про реформу подають небогаті подання жерел, як їх скомбінувати й порівняти з відомостями за попередні и пізнїщі часи. Переглянемо тепер подання жерел наших. Перше місце мусить зайняти тут оповіданнє Галицько-волинської лїтописи про похід Данила „противу Татаромъ“. Про єго згадувано вже й вище, тепер подамо єго, як дуже важне, цїлком усе:
„По рати же кремянецкой куремсинѣ, Данилъ воздвиже рать противу Татаромъ. Сгадавъ съ братомъ и со сыномъ, посла Деонисия Павловича, взя Межибожие, потомъ же воевахуть людье Данилови же и Василкови Болоховъ, а Лвови Побожье и люди Татарьскыя. Веснѣ же бывши посла сына своего Шварна на Городокъ, и на Сѣмоць, и на вси городы, и взя Городокъ и Сѣмоць и всѣ городы сѣдящия за Татары, Городескъ и по Тетери до Жедечева. Възвягляне же солъгаша Шварномъ, поемше тивуна не вдаша ему тивунити; Шварно же приде, поимавъ городы вся, и по немъ придоша Бѣлобережцѣ и Чарнятинци и вси Болоховци къ Данилу. Присла же Миндовгъ къ Данилу: „пришлю къ тобѣ Романа и Новогородцѣ, абы пошелъ къ Возвяглю, оттуда и къ Кыеву; и срече срокъ во Возвягля.[1]“
Пісьля сего розсказано про похід Данила й облогу Звягля. Наперед Данило послав Шварна й їз ним 500 рати; „грожанѣ же видивши ратныхъ мало со княземъ, смѣяху ся, стояще на градѣ“. Коли-ж прийшов Данило з усім військом, Звягляне перелякались, „и не стерпѣша и здашася“. Але Данило спалив зовсїм місто, а людий роздїлив і роздав синам — Шварну й Льву. Не відібравши помочи від Мендовга, Данило далї на Київ не пішов, а вернув ся із Звягля до дому.[2].
Лїтописець, оповідаючи про сю кампанїю Данила, називає її „ратію противу Татаромъ“. Тим він дає знати, що місцевости, на які розпочав рать Данило, підлегали безпосередню Татарам. Деякі з сїх міст на певне вїдомі, інчі — нї; Звягель єсть сучасне місто Новоград-Волинський, на середній Случі; за Білобережє уважають білі береги горішньої Случи; здаєть ся й Городок із Семоцем були десь коло Случи. Городеск єсть село на Тетереві вище Радомисля, Жедечев десь, мабуть, був на вершинї Тетерева. Таким робом з сего подання лїтописи виходить, що гро-
