київської міськради, від управи Медінституту, від усіх клінік його окремо, від ВУАН, від наукових товариств — фізично-медичного, офтальмологічного, акушерсько-ґінекологічного, хірурґічного, лікарів П.-З. з., дерматологічного, ото-ляринґологічного, клінічного товариства студентів-медиків, терапевтичного, невропатологічного, товариства лікарів київського військ. кл. шпиталю та інш., від окремих лікарень м. Києва, від спілок Робітос та Медсанпраці, від різних ВИШів: КПІ, Рентґен. Інст., С.-Г. І., Клінічного інституту, від учнів, від студентів трьох старших курсів окремо, від студ. профкому і багато інших, до 60 телеграм одержали організатори вшанування. Усім делегаціям Т. Г. відповідав скромно, тепло, часто з таким гумором, що все засідання, тривавши 7–8 годин, пройшло бадьоро, цікаво, тепло. За старим звичаєм, на руках винесли студенти з залі Теофіла Гавриловича, посадовили на візника й довго, довго плескали йому вслід.
З 6/XII 1926 р. Т. Г. запрошено на члена Наукової медичної ради при Наркомздоров'я УСРР.
6/VI 1927 р. Т. Г. обирають на дійсного члена Укр. Академії Наук катедри клінічної медицини; він був перший клініцист нашого Союзу, що дістав звання академіка; тут відразу ж організовує він курортну комісію і з успіхом домагається, щоб околиці Києва визнали за курорт, про що я вже казав попереду.
Теофіл Гаврилович був за співредактора кількох журналів; відзначу тут «Врачебное дело», «Український медичний архів», «Вопросы онкологии» та інш.
Я вже згадував, що Т. Г. уважав за корисне популяризувати медичні знання; крім його участи в «Комиссии народных чтений» і випуску брошурки «Чахотка», він часто виступає в київській періодичній пресі з невеликими замітками та статтями на медичні теми (з 1923 року в «Пролетарській правді»). Рецензії на нову медичну літературу він давав на прохання редакції «Русского врача» ще з 1905 року.
Коли виникли поліклініки Червоного хреста, Т. Г. був за консультанта Галицької поліклініки. Пізніше — за консультанта курортної поліклініки. Свою пошану до нього Укр. чер. хр. висловив йому ще за його життя, назвавши його ім'ям лікарню на вул. Короленка.
Наукові праці цього останнього періоду такі:
«К семиотике и диагностике сыпного тифа». Доповідь у Сімферопільському товаристві лікарів у вересні 1920 року, надрукована у «Врачебном деле» 1922, № 7–9; німецькою мовою: «Zur Diagnostik des Fleckthyphus». «Konjunktivial-symptom» — надруковано у «Wiener Medizinischen Wochenschrift» № 12, 1926 р.
Тут Т. Г. висуває новий симптом висипного тифу, що спостерігається в 97% випадків; автор назвав його «конъюнктивальным симптомом».
«Выработка иммунных тел в зараженном туберкулезом организме». «Київ. мед. журнал», 1922 р. № 1.
Тут подано майстерно складений огляд науки про імунітет у туберкульозних хорих у тому вигляді, який ця наука мала на 1922 р.
«Туберкулез легких» (патология, клиника и лечение). Г. И. З. 1923 р. 240 стор.
Ще до імперіялістичної війни Т. Г. почав збирати матеріяли до розділу про туберку-
