всї мешканцї, усї люди — народ, значить і земля задля всїх людий. Менї здаєть ся, що в розплутуваню соціяльного питаня в Ірляндії найбільшу вагу матиме не земельна лїґа, але її дитина, нова „земельна лїґа селян“, що заснувала ся на веснї 1881 р. Ся нова лїґа не дійшла ще до свого справдїшнього розвою, але вже з самого початку її звернено на неї увагу з усїх боків. Поземельна лїґа арендарів зразу подала руку новому рухови і засьвідчила лїґу селян, що на метї лїґи арендарів стояла і стоїть користь не лише арендарів, але й безземельних, поденних робітників — наймитів, і підмовляла нову лїґу гуртом, у купі бороти ся супроти власників і уряду. Очевидно, що не може бути й речі, щоб обидві лїґи ріжнили ся. Католицьке духовенство привітливо зустріло нову лїґу селян, а власники землї своєю чергою силкують ся переманити її до себе, запевняючи, що наймитів обиджають не власники землї, але арендарі, одначе навряд лїґа робітників покаже більше прихильности до власників, нїж до арендарів. Правда, були вже й такі випадки, що селянські робітники підмовляли власників передати землї в громадське користуванє наймитів, які вже самі бороти муть ся з земельною лїґою.
