у переднівок рідко хто має свій хліб, а у того чоловіка й скибочки не було. Ото як докучило йому, що діти пищать їсти, він вхопив ніж та хотів їх порізати з тої розпуки… А діти й просяться: «Не ріжте нас, тату, ми будемо спати до нового хліба»… Полягали покотом на печі та й поснули. Сплять день, ба сплять другий. Вже тому чоловікові й моторошно, вже й будить їх, а вони сплять, як мертві… Вже й острах узяв того чоловіка, почав він Богу молитися, а діти сплять. Пішов до попа, найняв молебень, — нічого не помагає… Пораяв хтось тому чоловікові піти у Київ, до святих печер, от він і пішов, а діти сплять і досі… Ох, Боже наш, Боже милосердний! Тяжкі гріхи наші перед тобою!
Скільки Мотря не вговорювала Явдоху пустити дочку на віру до Гната, скільки не прохала — нічого не помоглося. Явдоха казала, що не пустить Насті. Вона справді боялась, щоб не випав здоровий град, завбільшки з баранячу голову, та не вбив її за гріхи.
Так і розійшлися куми, не скінчивши Гнатового діла.
Надвечір прийшла Настя з гостини. Мати почала розпитувати її про Гната. Вона хотіла дізнатись, чи знає дочка про замір Гната, а як знає, то що скаже на те. Настя призналась матері, що любить Гната, що хоче жити з ним на віру. Стара напнула її мокрим рядном. Най вона виб'є собі з голови і Гната, і любощі, бо то дурниця! Поки мати жива, цього не буде, бо вона не хоче сорому на старість, не хоче прогнівити Бога, що вже й так карає людей за гріхи! Настя сперечалася, казала, що втече від матері. Вона, плачучи, дорікала матері, що мати гризе її, хоче занапастити її долю, не боячись гріха, хоч і ходить по манастирях та відмолює гріхи цілого світа. Заплакана Настя вибігла з хати в садок під свою любиму яблуню. Крислата яблуня пригадала їй любу розмову з милим і ті щасливі хвилини життя, що перейшли тут, під цим розлогим гіллям. «Що буде — те буде, а піду до Гната» — подумала вона, втихомирившись трохи. Вона не мала характеру, її можна було на все підмовити, але тихим, лагідним словом. Материне бурчання лише підживляло її мляву енергію. Настя взяла розважати, як та коли перебратися їй до Гната. Е, що довго думати! Адже в п'ятницю йде мати на відпуст саме перед жнивами молитись,
