Що в руцї у мене зброя
Неполомана зосталась,
Та порушити рукою
Не дають менї кайдани.
Глухо так навколо, тихо,
Не шумить гарячка в жилах,
Не вчуваєть ся здалека
Дикий гомін з бойовиська.
Так і хочеть ся гукнути,
Наче лицарь мрій дитячих:
„Хто живий? Зійди на вежу,
Подиви ся на около!
Подивись, чи в полї видко
Нашу чесну короговку?
Коли нї, не хочу жити,
Хай менї відкриють жили,
Хай джерелом кров поллєть ся,
Згину я від згуби крови.
Будь проклята кров ледача,
Не за чесний стяг пролита!“…
Ялта 18/XI 1897 р.
