Сторінка:Леся Українка – Думи і мрії. Поезиї (1899).pdf/110

Антистрофа.

 

Горе тому, хто зухвалий подивить ся

 На непокриту богинї красу,
Горе тому, хто руками нечистими
 Шати пречисті богинї торкне, —
Тїнї, спотворені місячним сяєвом,
 Кращими будуть, нїж образ його,
Рідная мати, на нього споглянувши,
 Рідного сина свого не пізна́.

Строфа.

 

Заступнице міцна коханої Тавриди,

 Хвала тобі!
Хвала тобі, потужна, невблаганна
 Богине стріл!

Антистрофа.

 

Горе тому, хто словами безчельними

 Грізну богиню образить здола,
Горе тому, хто не склонить покірливо
 Гордеє чоло — богинї до ніг!
Місячний про́мінь скоріш не дістанеть ся
 До океана глибокого дна,
Анїж не влучить стріла Артемідина
 В серце безумця зухвале, палке.

(З храма виходить Іфіґенія в довгій одежі і з срібною діядемою над чолом).

Строфа.

 

Іде богинї жриця наймилїйша, —

 Віддаймо честь!
Віддаймо честь; її сама богиня
 Обрала нам.