Сторінка:Леся Українка – Думи і мрії. Поезиї (1899).pdf/112

Іфіґєнія.

 

Ти, переможная, стрілами ясними

Темряву ночі ворожу поборюєш, —
 Нам свою ласку з'ясуй!
Темнії чари, таємні наслання Еребові,
 Нам поможи побороть!

ХОР.

 

 Слава тобі,

 Срібнопрестольная,
 Вічно-осяйная,
 Дивно-потужная,
 Слава тобі!

(Іфіґенія віддає дївчатам чарку і фіял, робить знак рукою і дївчата ідуть у храм. Іфіґенія ворушить багаття на олтарі, щоб яснїйше горіло, поправляє покраси).

Іфіґенія (сама).

 

Ти, срібнолука богине-мисливице,

Чести і цноти дївчат обороннице,
 Поміч свою нам подай…

 

(Падає на колїна перед олтарем і простягає в роспачі руки до статуї).

 

Прости мене, величная богине!
Устами я слова сї промовляю,
 А в серцї їх нема…

 

(Встає, одступає від олтаря і дивить ся на море).

 

 А в серцї тілько ти,
Єдиний мій, коханий рідний краю!
Все, все, чим красен людський вік

короткий,

Лишила я в тобі, моя Елладо.

Родина, слава, молодість, кохання