Кров еллінки була тобі потрібна,
Щоб погасити гнїв проти Еллади, —
Чому ж ти не дала пролити кров?
Візьми її, — вона твоя, богине!
Нехай вона не палить жил моїх!
(Дістає зза олтаря жертовний ніж, одкидае плащ і заміряєть ся мечем проти серця, але раптом пускає меч до долу).
Нї, се не варт нащадка Прометея!
Коли хто вмів одважно йти на страту,
Той мусить все одважно зострічать!
Коли для слави рідної країни
Така потрібна жертва Артемідї,
Щоб Іфіґенія жила в сїй сторонї
Без слави, без родини, без імення,
Хай буде так.
(Смутно похиливши голову іде до моря, спиняєть ся на найвищому щаблї сходів, що спускають ся в море, і дивить ся який час у простор).
Арґо́се, рідний мій!
Волїла б я сто раз в тобі умерти,
Нїж тута жити! Води Стикса й Лети
Не вгасять спогадів про любий рідний
край!
(Тихою, рівною ходою віддаляєть ся в храм).
Villa Iphigenia. 15/I. 1898 р.
