дипломатичні наші паспорти, вимагаючи, щоб ми брали паспорти у представника Добров. Армії. Секретар Посольства М. Любимський, що мав їхати до Букарешту через Констанцу, мусів зійти з пароплава, бо французи під час контролю паспортів визнали свої візи на українському дипломатичному паспорті за неважні, — сим малося спеціяльно підкреслити неправний характер Посольства. Треба було довгих пертрактацій з французьким комісаріятом, а врешті і з військовим головою союзних сил на Сході ґен. Франше д'Еспере, аж поки на раді Комісарів справа не вирішилася тим способом, щоб візи давалися не на самому паспорті, а на окремому laisser passer.
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина 4.djvu/64}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Протиросійська позиція Посольства і зокрема поступовання його в денікинській справі викликало велику лють у добровольчих та взагалі в російських колах, що через свої стосунки з союзними колами постійно аґітували серед них проти українського Посольства, підбиваючи на всякі щодо нього репресії, уможливлені з огляду на окупаційний стан в Туреччині. Наміри добровольців та інспірованих ними представників Антанти сягали дуже далеко, — провадили до цілковитого знищення Українського Посольства в Царгороді, яко небажаного тут свідка і противника усім протиукраїнським заходам. Особливо рішуча акція в сім напрямі повелася після українсько-добровольчої сутички в Київі, дійсні обставини якої Посольство вияснило і про них широко інформувало союзних Комісарів та представників нейтральних держав. Добровольчі круги з ґен. Агапієвим на чолі накидали Посольству обвинувачення в большевизмі, зокрема в грошових звязках з большевиками („міліони“), в зносинах з німцями, в звязках з Мустафа-Кемаль-Пашою і навіть в друкованню фальшивих грошей. Союзним комісарам, що вже з засади схилялися до ворожого трактування українського представництва (особливо ворожим настроєм визначався комісар французький, безоглядний приятель добровольців, адвокат усіх прикрих заходів проти українського Посольства), згадані арґументи давали зверхній привід ужити проти нашого По-
