Сторінка:Микола Аркас. Історія України-Русі (1912).pdf/462

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 413 —

й даром проживати, щоб ходити до шкіл. Декотрі з таких бурс, як ось бурса товариства Педаґоґічного у Львові, дає захист кількасот ученикам.

По всіх більших містах Галичини та на Буковині побудовано народні доми, в котрих містяться українські товариства і в котрих є салі на вітчити, віча, збори, на забави та на вистави українського львівського театру, що їздить з місця на місце, розбуджуючи любов до народньої штуки.

ЮЛІЯН РОМАНЧУК.
(Статуя в салї засідань Українського клюбу у віденському парляменті).

Коли мова про театр, то згадаймо також і те, що у Львові і в Чернівцях є висші школи музичні імени Миколи Лисенка, де плекають українську музику. Закладають також у Львові висшу школу торговельну (українську), а в Перемишлї є вже здавна висший інститут, в котрім кількасот дівчат виховується на образованих і сьвідомих жінок-Українок. Крім тих приватних шкіл є також 5 державних ґімназий з українською викладовою мовою, є кілька катедр українських на львівськім університеті та багато народних шкіл, де вчать дітий своєю рідною, українською мовою. Того всього добився народ своєю власною працею, власними