Сторінка:Микола Аркас. Історія України-Русі (1912).pdf/65

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 44 —

черево, то буде тобі легче!“ (Болеслав був такий гладкий, що ледве держався на коні). Кинувся він на Ярославове військо, розбив його, і Ярослав мусів тікати в Новгород. Болеслав пішов з зятем у Київ, побув там з місяць і доставши од зятя щедрі дари та набравши чимало здобичи й велике число українських невольників, подався до-дому. Найважніще те, що Святополк одступив йому українсько-руські землі по лівому боці Буга, а за ними Галичину. Та не довго тішився Святополк, бо Ярослав, перечувши, що Болеслав покинув Київ, у 1020 році виступив на Святополка; стрілися вони на березі р. Альти, і Ярослав у-пень побив Святополка. — Святополк ледве втік, побіг на захід, до Берестя і десь там загинув. За всі свої діла Святополк у літописях здобув собі призвище: „Окаянний“.

УТЕЧА СВЯТОПОЛКА.

Ярослав Володимирович Мудрий 1019–1054.Тепер київським князем став Ярослав. Знищивши Святополка, він став володарем більшої частини батьківської держави. Він мав у своїх руках усю полудневу її частину, українську-руську, разом з Туровом і Пинськом, але без західньої окраїни, що загарбав Болеслав, князь польський, та ще без східньої Тмутороканської области, де сидів його брат Мстислав. За те до Ярослава належали ще волзькі волости — Ростов та Суздаль, на півночи — його власний Новгород, а може ще й