сійських. Пізніше в червоному куточку він побачив статут та програму ВКП(б) і почав настирливо просити, щоб йому подарували цю книжку. Зрештою хлопці погодились і, надписавши на книжці, що вона подарована „Івану Федоровичу“ на його власне прохання, віддали йому статут та програму.
Келунг — невелике місто, з чистенькими, добре забрукованими вулицями, з величезною кількістю крамниць, із рикшами, що стоять поруч автомобілів, з японцями-крамарями й китайцями-робітниками. Ми йшли вулицями й дивувались, що кожна вулиця була наче одна величезна крамниця, яка простяглася від рогу до рогу. Покупців у крамницях було мало, крамарів не було видно, — вони, заховавшись вглиб у затінку, клопотались біля якихсь своїх хатніх справ і наче з неохотою виходили назустріч покупцям. Перше, чим ми зацікавились у цих крамницях, це були сотні різних дерев'яних боженят, богів радости й богів суму, перших — гладких, лисих, широколицих, других — худих, із страшними рогами, з татуйованими обличчями. В одній крамниці зустріли
