мало, повідомляйте негайно, щоб „Літке“ міг піти вам на допомогу“.
„Літке“ й далі йшов до рогу Дєжньова. У нас була продушина, теча, накрижник згубив багато нют, були зламані й погнуті кілька колюб, у кризі на одному з ґвинтів відбито лопать. Вугілля залишилося тільки на дві доби. Найближча вугільна база — заточина „Провидения“, була за 300 миль звідціля. „Ставрополь“ мовчав.
10/ІХ. О 12-й ночі, коли йшли на вахту, спостерігали північне сяйво. Небо палало, полум'я розбігалося півколами й снопами, іноді здавалося розлитим відблиском над хмарами, потім знову розгорталося, запалюючи пів неба.
Посилився нордовий вітер, відганяючи кригу, що її кромка з'явилася знову. Близько 11-ої години ранку почалася справжня штурма.
Пасажири позаколихувались, у каютах порозкидало речі, в їдальні побито тарілки, на камбузі розлито борщ.
Після 12-ої з'явився в тумані ріг Дєжньова. Ми входили до Берінґової протоки. Місяць плавби Полярним морем закінчено. У той самий момент наш „Марконі“ дістав нову
