Цю сторінку схвалено
Молодыча Боротьба.
(Зъ народнихъ устъ).
I.
......Отъ мени на очи выкидають, що въ насъ хаты нема, у сусидяхъ живемо. «Що бъ (кажуть имъ избыти хочъ такисиньку! А то скилько дитей, а вси й дома седять, а хаты й нема! Можна бъ (кажуть) и дивку й хлопця по людяхъ пустыты, або на Динъ, або на заробитки». И такъ насъ судять гирко за се, що мы такъ живемо!.. Да чужа хата гирка хата, я байже…
Се вже я вдруге замужьжю. У першого чоловика була такы хатина, на чотирохъ стояла, да й то була паньска. Я перше за крепакомъ була, и паньскою помыйныцею мене звалы, и дитокъ у мене було двойко. Хлопчыкъ бувъ же въ двори, за гусенятамы дывывсь. А то въ мене була й дочка Ѳедося. Оце було, якъ залучыть соби яблучко въ кишеньку, дакъ и заклыче мене въ хливець. «На, мамо»! Само зроду не ззисть.
