Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/150

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 142 —

воєнни̂ р. 1391. Такъ злялися съ польскою шляхтою на Руси й инши̂ Русины, що походили зъ давныхъ бояръ. Надѣлени̂ во̂дъ князѣвъ Рускихъ волостями и землями, що вже давно перейшли въ дѣдичну власно̂сть, заро̂вно якъ и си̂ два дяки, надѣлени̂ волостію земскою, були вони зро̂внани̂ що до становища зъ дѣдичами въ иншихъ земляхъ Рѣчи посполитои. Однако жь не всѣ потомки стано̂въ, колись во̂льныхъ и залежныхъ во̂дъ самого князя, заняли таке знатне становище. Нынѣ становище бѣдного пѣвця церковного въ кождому рускому селѣ, загально звѣстного по̂дъ назвою дяка, нѣ крихты не нагадує свого колишнёго, знатного походженя.

Руски̂ духовни̂ ставали що разъ бо̂льше залежными, хочь такъ часто давали имъ захисть Польски̂ королѣ. Вони оплачувалися мѣскимъ раднымъ у Львовѣ, обо̂ймаючи свои приходы, а осѣвши на грунтахъ замковыхъ королѣвскихъ, оплачувалися старостамъ та поносили тягарѣ. Во̂дъ такихъ то оплатъ и тягарѣвъ вызволивъ Казимиръ IV. р. 1461 духовного во̂дъ св. Миколая у Львовѣ. Духовный, на ланахъ дѣдича поселеный, поносивъ ти̂ сами̂ тягарѣ, що й кождый кметь, або чоловѣкъ, що користуєсь земскимъ майномъ, не залежный безпосередно во̂дъ короля. Бортнико̂въ, обовязаныхъ складати князеви данины, не згадують бо̂льше якъ стану вольного. Ихъ засѣки були во̂ддани̂ дѣдичамъ вразъ зъ волостями, лѣсами та гаями, де знаходилися ихъ борти, а ихъ данины належни̂ князеви переказано такожь дѣдичамъ. Тому то й бортники стаються правдоподо̂бно кметями, а пчо̂льництво плекане давнѣйше окремымъ станомъ, зливається зъ господарствомъ ро̂льнымъ и нынѣ становить лише єго вѣтву. Й загаломъ наслѣдкомъ змѣнъ у во̂дносинахъ земскихъ утерпѣло багато властнико̂въ земскихъ, переважно меншихъ до̂бръ земскихъ, — и властники дворищь, такъ звани̂ бояре подворични̂ (homines curiales). Вони сталися переважно жертвою нового ладу. Бували случаѣ, що королѣ Польски̂, прилучивши сумѣжни̂ дворища до наданои волости, переказували або выразно, або мовчки и тыхъ властнико̂въ новому панови. Повставали суперечки выточени̂ судами. Вымагано во̂дъ властнико̂въ дѣльниць, (се бъ то меншихъ частинъ земского майна) доказу дѣдичности ихъ посѣданя. Коли жь не могли того доказати, выганяли ихъ зъ земского майна и присуджували новому панови. Ско̂лько жь то бояръ, —