заволодѣвъ умами такъ, що бъ се сталося засадою загальною праводавства. Исторія съ похвалою высказує се для тогочасного ряду Рѣчи посполитои, що зроблено и для волѣ простого чоловѣка численными поселенями на магдебурскому правѣ або волоскому.
Бачимо недостачи и хибы не то̂лько що до засадъ въ праводавствѣ, але й въ самому выконаню заряду або въ адміністраціи. Дѣялося се просто проти конституціи Казимира IV., що въ одно̂й особѣ були злучени̂ найвысши̂ краєви̂ уряды, генерального старосты и воєводы. Дѣялося се такъ само проти тои самои конституціи Казимира IV., що обо̂ймала цѣлу Рѣчь посполиту, отже Землѣ Руски̂, злучени̂ съ Короною, та проти засадничого закону, даного князѣвству Белзкому при перемѣнѣ того жь на воєводство и прилученю до Короны, що обтяжувано або заставляно найвысши̂ уряды краєви̂ и сполучени̂ зъ ними королѣвски̂ замки, землѣ та користи.
Такій поступокъ выходивъ усе на шкоду краю та спроваджувавъ угнѣть. Може бути, що властиво̂сть судо̂вництва въ Рускихъ Земляхъ, по̂сля якои урядники земски̂ засѣдали въ генеральныхъ судахъ разомъ зъ городскими, походила съ полученя въ одно̂й особѣ обохъ урядо̂въ старосты и воєводы. Староста въ Земляхъ Рѣчи посполитои президувавъ звычайно въ судахъ городскихъ а воєвода въ земскихъ.
То жь не диво, що задля злученя всякои судовои и політичнои власти въ одно̂й особѣ, справы земски̂ выточувано передъ суды городски̂, а городски̂ передъ земски̂.
Коли не було докладно означенои компетенціи обохъ судо̂въ, земского и городского, то така процедура легко могла вести до заколоту въ судово-юридичному розумѣню, а на останку и до надуживаня у выконаню судо̂вництва. Андрѣй Морачевскій, сей безсторонный исторіографъ польскій, наводить въ исторіи Речи посполитои Польскои нарѣканя загального ополченя р. 1454, „що паны радни̂, яки̂ засѣдають въ згромадженю праводавчому суть кро̂мъ того старостами, се бъ то урядниками, выконуючими и судовыми разомъ, та що суды земски̂, котри̂ мають то̂лько розсуджувати про власно̂сть, займаються переступствами и наво̂двороть“. И свѣтски̂ чинности римского костела показують уємни̂ стороны въ тому суспо̂льному розвитку. Бо хочь костелъ римскій мо̂гъ въ засадѣ набу-
