Тепер він звільна двигаєсь
На новий сьвітлий шлях;
Та давні рани ще болять,
Не вигас давній жах.
Іспанїя! Іспанїя!
При слові тім у нас
Не нинішній являєсь край
І не вчорашній час.
А та величная доба,
Коли півмісяць впав,
Скінчилась вікова, борба,
Іспанець паном став;
Коли в одно сполучений
Народ народом вчувсь
І з запалом побідника
До діл, наук метнувсь;
Коли то Хрістоваль Коло́н
Іспанські кораблї
В щасливую годину вів
До нової землі;
Коли з Італії прийшло
Відродженє наук,
І з ним до лету й творчости
Відродивсь людський дух;
Коли, лицарство не було
Суспільним тягаром,
Владало з рівним хистом ще
І шпадою й пером;
