Та в цьому оповіданні ми не знаходимо жадної вказівки на Корсунь або його полк. Про списки, що були в нього в руках, Бодянський робить таку примітку. Список Кулішів був неповний і оповідав тільки про події до 1669 року. Третього списка літопису Бодянський здобув од М. І. Костомарова, що списав його в Харкові в учителя Третьякова. Він, список отой, до половини XVIII в. належить і на список Юзефовичів скидається. Тільки-ж він коротший за нього і від 1675 року вони поміж собою різняться. Цей Третьяковський список Бодянський ладен був визнати за найближчий до оригіналу Самовидця. Та він тільки до 1690 року продовжується, а М. І. Костомаров писав Бодянському, що в нього бракує тільки кінця, себ-то сторінки. Отож, він міг кінчатись роком 1701, коли Самовидець, на думку Кулішеву, скінчив свого літописа, як про це свідчить і сама мова, що дуже відрізняється од мови до цього року. Перед 1720 роком П. О. Куліш робить таку примітку: «ось до якого місця літописа було ведено одним автором; далі і мова, і спосіб викладання значно міняються». Коли ми згадаємо, що тепер доведено, що літопис Самовидця справді вінчається 1704 роком, ми повинні будемо визнати у Куліша велике чуття в пам'ятках письменства. Далі у виданні Бодянського йдуть додатки, а саме: реєстр гетьманів, листування Богдана Хмельницького з царем Олексієм і умови, угоди, статті, грамоти. Далі йдуть поясніння незрозумілих (себ-то українських) слів, покажчик імен і місцевостей і реєстр друкарських помилок (аж на VI сторінках!).
Видання оце, як на ті часи, було непогане й корисне, і за нього треба бути вдячним світлій пам'яті незабутнього О. М. Бодянського, що й узагалі не аби-які українському джерелознавству послуги зробив своїми численними виданнями на сторінках «Чтеній». Та в ньому було чимало помилок, а головним чином, нове видання — Київської Тимчасової Комісії — було викликано тим, що в її розпорядженні знайшлися нові списки цього літопису, які велику мали вагу для цього нового видання. О. М. Бодянський надрукував літопис Самовидця за 4-ма списками — Куліша, Третьякова, Юзефовича й Історичного Товариства; список цей є переклад літопису на великоруську мову XVIII ст. з чималенькими додатками, але дуже попсований[1]. Бодянський, видаючи літописа, найбільше користувавсь із списка Юзефовича. П. О. Куліш про свій список писав до Бодянського. «Я забув вам сказати, що літопис Самовидця переписаний мною з двох списків. Один належав мітрополітові Євгенію (переписаний погано й не однією рукою), а другий — Пісарева, старий, писаний років 80 або 100 тому назад» (Иконниковъ, Опытъ истор. т. 2, кн. I стр. 1562, прим. з посилкою на Кіев. Стар. 1890 № 4, стор. 399). Куліш користувався з цього літопису для своєї «Чорної Ради». Перші два списки — Куліша і Третьякова — неповні. На превеликий жаль, Кулішівський список було зопсовано додатками пізнішого походження, що їх не пізнав і не зрозумів Бодянський, бо не зробив критичного огляду літопису. І ці додатки довго, геть аж до нового видання 1878 року, вважали
- ↑ Про цей список примітка Бантиш-Каменського в «Трудахъ и лѣт. общ. III, кн. 2-я 63–65».
